Ирина Шилова,
Пермь
Задавать себе вопросы - это хорошо.
Прочитано 1938 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Как всегда прекрасно, но очень захотелось задать вопрос, Ира, а почему - попрощаться? Понимаю, что ответ может и не прозвучать, это на Ваше усмотрение, мы тоже к Вам привыкли. Благословений Вам обильных от Господа!!! С любовью во Христе Галина. Комментарий автора: Спасибо, сестра Галя. В жизни мы с вами конечно не увидимся, а у Господа нашего надеюсь встретимся. Это будет прекрасная встреча для всех христиан. Мы живём в непростое время, пусть вас благословит Господь, и сохранит, и поддержит.
Галина Компанец
2016-04-14 12:04:39
Спасибо, Ира, за добрые пожелания. И Вас пусть Господь благословит, сохранит и поддержит. Да прибудет на Вас Его благодать на благодать!!!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
