Не дивись на вроду, подивись на серце,
Бо краса - дочасна, все одно померкне.
Внутрішні чесноти не старіють з віком,
І тебе й в морози зможуть відігріти.
Що шукати в рості і тілобудові? -
Подивись чи в серці місце є Христові!?
Чи сам Бог в оселі тіла проживає?
Якщо так, - блаженний, хто Цю цінність має.
Не дивись на шати, дорогі убрання, -
Подивись на працю, щоденні старання.
Подивись на руки, задивись у душу:
Чи склада людина в небесах надбання?
Зазирни у очі. Чи живе в них небо?
Чи для них важлива в Богові потреба?
Хто шукає Бога - придивляйсь до того,
Пам'ятай: Ісус лиш в небеса дорога.
Хтось себе лиш хвалить? - Утікай від нього.
Він є загорділий, й безсумнівно зрадить.
Не водися з тими, хто ще спозаранку
Під міцним напоєм учиняє сварку.
Хто новини любить - про усіх все знає,
Той, й твої секрети також не сховає.
Хто розваги любить, - чи в біді поможе?
За столом в злооких - поспішать негоже.
Є не мудро вірить всім словам людини,
У котрої справді беззаконні чини.
Та з подвійним серцем. Гарно лиш говорить.
Якщо їй повіриш, то тобі нашкодить.
Міру добре знати: що і де сказати,
А інакше будеш від слів потерпати.
Здержливість нікому в житті не завадить.
Як у світі жити - Дух Святий порадить.
Щоб не втрапить в пастки ворогів в дорозі, -
Віднаходь щоденно мудрість згори в Бозі.
Так, не легко, друже, жити в цьому світі.
Тільки в Бозі справді можна відпочити!
*
"Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!" (Біблія, Екклезiяст 12:13).
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?